 |
| ru |
 |
19-05-07 @ 15:08
Dolce Diablo  
Незмінність
|
Незмінність
Прозорого серпня висока погода
Сьогодні пустила над світом плисти
Тонесенькі хмарки, відбивши їх в водах
Баварських озер, мов латаття листи.
Налиті живицею сосни рожеві
Малої гіллячки не рушать ніде,
Бо тиша у лоно щасливому дневі
Від Альпів далеких незримо іде.
І кожного дерева стовбур порою
Дзвенить, мов струна, що зачула смичок,
Коли відривається тільки вагою
І падає вниз крізь гіллячки сучок.
І кожного птаха з прив’ялого зілля
Не чути чогось в нерухомім бору,
І навіть на луках тримає неділя
Урочисту тишу, як гори, стару.
І тільки з-за лісу, із палої брості
Кричать у браверів уперто півні,
Які віщували і щастя, і гості
В далекій черкаській моїй стороні.
А що ж вони значать тепер в блуканині?
Вже певно не те, що співанням раніш,
Коли і кімнати не маю я нині
Без свідків чужих прочитати хоч вірш…
Не те тут говорить і сміх для привіту,
Й душа у молитві вже певно не та,
І тільки на тлі безконченного світу
Та сама й незмінна моя самота!
Красивый, живой, чувственный стих. Имя у автора смешное, правда... Тодось Осьмачка 
Зато талантлив. Был(
|
Post reply | Post reply with quote
|
 |
